(15 липня 1892, м. Зборів, тепер Тернопільська обл. – 29 березня 1976, Мюнхен)
Математикиня, докторка фiлософiї, очільниця українського жіночого руху, політична діячка.
У 1910–1914 роках була студенткою філософського факультету Львівського університету, продовжила навчання у Відні. У 1918 році у Львові подала до захисту докторську дисертацію на тему: «Студії над естетикою Альберті. Частина І. Роль математики в естетиці Альберті: внесок у дослідження математичних основ мистецтва та естетики раннього ренесансу». У 1921–1928 рр. викладала філософію та математику в учительській семінарії та на вищих педагогічних курсах у Львові, брала активну участь в українському жіночому русі.
В кінці 1920-х цілком присвятила себе громадській, політичній та публіцистичній діяльності. У 1928 році стала головою Союзу Українок, у 1937 – головою Світового Союзу Українок. У 1928–1934 роках була делегаткою Сейму Польської Республіки, де відстоювала українські інтереси, працюючи у комісіях освіти і закордонних справ. Як представниця української делегації у Лізі Націй у Женеві захищала українські петиції. Вона домоглася винесення питання Голодомору в Україні 1932–33 рр. на розгляд Ліги Націй і Міжнародного Червоного Хреста. Виступала з доповідями на міжнародних конгресах і конференціях, привертала увагу світу до проблеми утисків українства, пацифікації, нищення українського шкільництва, економічної дискримінації.
Від 1939 жила і працювала в Європі та США, померла в 1976 році в Мюнхені. 20 вересня 1993 року її прах перепоховали у Львові на Личаківському цвинтарі.
Місце поховання: Львів, Личаківський цвинтар поле 54
